Екстрена медична допомога: покликання рятувати

Життя медиків екстреної допомоги наповнене викликами, ухваленням рішень у критичні моменти, і безцінними митями, коли завдяки зусиллям команди вдається рятувати людей. Для Анатолія Каленюка, лікаря з медицини невідкладних станів із Луцька, цей шлях розпочався з особистої історії, яка визначила його долю.

‍

Ключовий момент, що змінив усе

У дев’ять років Анатолію провели дві складні операції, які врятували йому життя.

«Я дивом лишився живим, і це стало для мене знаком. Тоді я вирішив, що стану медиком, щоб допомагати людям так, як колись допомогли мені», — згадує він.

Після закінчення медичного університету Анатолій Каленюк працював сімейним лікарем, але швидко зрозумів, що його покликання — екстрена допомога. З 2001 року він присвятив себе роботі у швидкій, а згодом очолив районне відділення.

‍

Робота, яка надихає

За роки роботи Анатолій здобув не лише значний досвід, а й визнання серед колег. Він брав участь у змаганнях бригад екстреної допомоги, де його команда здобувала призові місця. Але найбільше задоволення приносить підготовка фельдшерів та парамедиків: «Моя мрія — довести, що навчені спеціалісти можуть працювати не гірше за лікарів. І коли бачу, що вони успішно реанімують пацієнтів чи проводять складні процедури, це надихає».

Робота на викликах приносить особливу мотивацію.

«У кожному виклику, навіть найскладнішому, є момент, коли ти бачиш, що твої дії приносять результат. Це можуть бути сльози вдячності в очах пацієнта, усмішка після перенесеного болю або просто слова вдячності. Саме ці миті нагадують, чому ми тут, чому щодня беремося за цю непросту роботу. Коли ти допомагаєш людині, яка була на межі життя і смерті, і бачиш, як вона повертається до родини, — це не просто робота, це те, що наповнює твоє життя сенсом».

‍

‍

Від викликів до перемог

Екстрена допомога в Україні значно змінилася за останні роки.

«Тепер ми маємо все необхідне — від сучасних автомобілів до медичного обладнання. Немає різниці, де перебуває пацієнт — у селі чи в місті, — кожен отримує якісну допомогу», — розповідає Анатолій.

Попри це, залишаються виклики.

«Є пацієнти, які сприймають швидку як «таксі». Але ми маємо доносити, що екстрена допомога повинна працювати там, де вона дійсно потрібна».

«Кожен виклик — це новий іспит, який перевіряє нас на міцність, знання і людяність. Бувають ситуації, коли часу на роздуми немає, рішення треба ухвалювати миттєво. Але коли бачиш, що твоя бригада впоралася, пацієнт отримав шанс на життя, а команда працювала злагоджено, відчуваєш справжню перемогу».

‍

Погляд у майбутнє

Анатолій вірить у силу змін. Наразі він активно підтримує реформу, яка впроваджує систему парамедиків.

«Це важливий крок, який допоможе підвищити рівень екстреної допомоги. Навчання і тестування спонукають до вдосконалення».

«Екстрена допомога — це не лише про швидкість, це про якість і результат».