Назад
.jpg)
.jpg)
Лікар-нейрохірург Андрій Сірко з Дніпра понад 25 років здійснює нейрохірургічні операції. З неабиякою обережністю він не тільки працює в операційній, а й розповідає про свою роботу та пацієнтів, які довіряють йому життя.
«Найвідповідальніше в усіх хірургічних спеціальностях те, що від тебе залежить життя пацієнта. Оперуючи, розумію, що якщо щось неправильно зроблю, пацієнт може вмерти. Тому на будь-якому етапі операції потрібно зберігати врівноваженість, впевненість і спокій, щоб виконати втручання не поспішаючи, філігранно та зберегти життя людини», — розповідає Андрій Сірко.
«Людина довіряє тобі своє здоров'я. До того ж знаю, що під дверима операційної близькі пацієнта, які чекають, коли ти вийдеш і скажеш, що все пройшло ідеально, все буде добре».
«Часом розумію, що від моїх дій може залежати не тільки подальша доля самого пацієнта. Наприклад, оперував жінку, в якої немає чоловіка, дуже старі батьки, а її дітям п’ять та два роки. Я розумію, що якщо будуть ускладнення під час операції, моя відповідальність не лише за пацієнта, але й за її дітей».
У рік лікар виконує від 160 до 190 операцій, саме 4-5 рівня складності.
«Важливим є те, що ми намагаємося зробити все під час першого втручання, тобто, якщо у хворого є дефект черепа, стараємося закрити цей дефект. Відповідно, так людині не потрібно буде робити повторну операцію, вона може відразу після виписки починати реабілітаційний процес».
.jpg)
За словами лікаря, нині Міністерство охорони здоров'я України працює над тим, щоб зробити високоспеціалізовану нейрохірургічну допомогу більш доступною для пацієнтів.
«За останні два роки ми отримали два сучасних операційних мікроскопи, про це можна було лише мріяти. Вони допомагають нам робити операції під якісним збільшенням. На такому обладнанні працюють провідні світові клініки. Закуплений сучасний ангіографічний комплекс, щоб виконувати обстеження судин головного мозку і судин шиї. Це дуже правильно та важливо».
«Для себе ми виробили тактику проведення операцій, яку називаємо «золота середина, — розповідає лікар. — Між агресивною і консервативною. Вона полягає в тому, що хірургічне втручання виконується в більшості випадків саме під сучасним мікроскопом».
Такий підхід, по-перше, зменшує частоту гнійно-септичних ускладнень, і, по-друге, забезпечує кращі результати стосовно подальшої якості життя пацієнтів.
«Адже важливо не тільки, щоб людина вижила, а також, щоб надалі вона мала якісне життя, могла повернутися до роботи, навчання. Це і є місія — повернути людину до нормального й звичного життя».
«Професор медицини має бути практикуючим лікарем, який знає сучасні результати досліджень, проблеми, якими займається, бере участь в аналізі матеріалу, готує наукові кадри», — ділиться лікар.
Андрій Сірко доктор наук, професор, який свій кожен день проводить в операційній. Адже за його словами, навчити хірурга по книжках та муляжах — неможливо. Має бути постійна практика.
«Що змінилося в Україні із позитивного, це те, що дуже добре розвивається надання медичної нейрохірургічної допомоги при захворюваннях, травмах хребта та спинного мозку. Це прогресивний напрямок, і ми в ньому не відстаємо від європейських лідерів».
По-друге, за словами Андрія Сірка, добре працює програма щодо інсультів.
«Є пакети по тромболізису, і завдяки цій програмі багатьом пацієнтів почали виконувати тромбекстракції, тобто забирати тромби в перші години з моменту розвитку інсульту. За відсотками тромбекстракції Україна з кожним роком розвивається».
«Те, що повинно ще більше розвиватися, це допомога при черепно-мозковій травмі, нейротравматології. Потрібно більш широко впроваджувати інвазивний моніторинг функції головного мозку, внутрішньочерепного тиску, моніторинг церебрального перфузійного тиску, насичення мозку киснем, температури мозку, тому що цей моніторинг виконують 2-3 медичні центри в Україні», — впевнений лікар.
.jpg)
«Прагнення зробити краще для пацієнта — дуже важливе, це називається емпатія. Ми завжди повинні бути людяними. Тяжка професія, тяжкі пацієнти, але всі вони мріють жити. Мріють про те, що все буде добре, і їхні рідні. Потрібно намагатися знайти підхід до кожного. Завжди нагадую собі та колегам, що ми не на заводі — у нас не штамповка: зробив-пішов. Через нас «проходять» людські долі. До того ж подекуди від наших дій вони залежать. Вірю, що кожен наш пацієнт має добру вдачу та щасливу долю».