Назад
.jpg)
Сімейний лікар першим чує тихі сигнали хвороби і стає дороговказом на шляху до одужання. Він не лише лікує, а й підтримує, розраджує та допомагає знайти відповіді на найважливіші питання про здоров'я. Це більше ніж фах — це вміння бути поруч у потрібну мить. Для Оксани Бруяки, сімейного лікаря з Бучі, медицина — не просто робота, а сенс життя.
«Я завжди хотіла працювати з людьми, допомагати їм бути здоровішими. І коли вступила до університету, зрозуміла, що саме сімейна медицина — це наше майбутнє. Це не лише точка першого контакту пацієнта з медичною системою, а й постійний супровід людини на всьому шляху до її одужання», — ділиться Оксана Бруяка.
Сімейний лікар — це перша ланка, до якої звертається людина.
«І це дуже велика відповідальність. Ти не залишаєш пацієнта на самоті, ти його супроводжуєш, допомагаєш, пояснюєш і скеровуєш. Це особливо важливо зараз, коли багато пацієнтів губляться в системі охорони здоров’я».
«Зокрема, буває так, що пацієнт, потрапивши на вторинну ланку, втрачає орієнтир і повертається до нас, бо йому бракує інформації чи комунікації. Тому ми з медсестрою завжди намагаємося надати чіткий маршрут щодо подальшого обстеження й наступних кроків. Навіть після того, як діагноз вже встановлено, ми не зникаємо — обов’язково передзвонюємо пацієнту за тиждень-два, дізнаємося про його стан, нагадуємо про обстеження чи консультацію. Це допомагає людям відчувати турботу», — розповідає Оксана.
За словами лікаря, важливу роль у профілактиці та ранньому виявленні захворювань відіграють медичні огляди, хоча пацієнти часто ставляться до них скептично.
«Лікарі первинної ланки більше націлені на профілактику, і наше щоденне завдання — доносити до людей те, що профілактика захворювання не тільки запобігає запущеним випадкам, а й зменшує фінансові витрати пацієнтів. Але, мабуть, найголовніше — знайти підхід до пацієнта, відродити в нього довіру».
«Часто люди думають, що профогляди — це наша забаганка, яка не має жодної користі, — говорить лікар. — Вони кажуть: «Що дають ці профілактичні огляди?», «Кому вони потрібні?». Але саме під час таких оглядів ми можемо виявити серйозні захворювання, про які пацієнт навіть не підозрює. Наприклад, вимірюємо артеріальний тиск, рівень цукру в крові, робимо базові обстеження — і знаходимо проблеми, які ще не проявилися у вигляді симптомів. Потім люди приходять і дякують, бо розуміють, що раннє виявлення — це шанс на одужання».
«Пацієнт ні на хвилинку не має сумніватися, та й навіть більше — він повинен сприймати слова лікаря як постулат, закон. Для цього необхідно проявляти до нього турботу, піклування, увагу. Коли пацієнт відчуває підтримку, він не може зрадити — ні себе, ні лікаря. Зароджується взаємовідповідальність, а з нею і взаємна ціль — вилікувати захворювання».
.jpg)
За останні роки медична реформа відкрила нові можливості як для лікарів, так і для пацієнтів.
«Пацієнти мають доступ до програми «Доступні ліки», завдяки якій вони можуть отримувати препарати для лікування серцево-судинних захворювань, діабету, а наразі також і неврологічних чи психічних розладів. Багато ліків повністю оплачуються державою, і це дуже велика підтримка для людей».
«На первинному рівні ми проводимо більше обстежень. Наприклад, завдяки портативним УЗД-датчикам, дерматоскопам чи отоскопам можемо діагностувати стан пацієнта прямо на прийомі. Це не тільки економить час, але й скорочує фінансові витрати пацієнта», — зазначає Оксана.
На її думку, електронна система охорони здоров'я стала справжнім проривом.
«Тепер інформація про пацієнта зберігається в електронній картці. Не потрібно шукати паперові медичні картки, які люди часто забувають вдома. Усі результати обстежень, аналізів, консультацій доступні в комп'ютері, і я можу побачити їх будь-якої миті. Це дуже зручно, коли потрібно швидко прийняти рішення або внести зміни до лікування. Рецепти також стали електронними: буквально за хвилину можна виписати пацієнту ліки, і він отримає їх «на телефон».
Війна, на жаль, стала серйозним викликом як для медиків, так і для пацієнтів.
«Війна зупинила нашу роботу на певний час. Багато пацієнтів виїхало, амбулаторії були зруйновані, а зв'язок із людьми втрачено. У перші місяці війни ми самі не могли оговтатися від пережитого, працювати було складно, але ми продовжували робити все можливе для пацієнтів. Після деокупації Бучі ситуація була ще складнішою: хвороби прогресували через відсутність вчасної допомоги, пацієнти потребували додаткового лікування, і нам потрібно було налагоджувати систему».
Оксана вважає, що, попри всі виклики, українська медицина не стоїть на місці.
«За останні п’ять років медицина зробила величезний крок вперед. Сьогодні пацієнти можуть отримати більшість необхідних послуг на первинній ланці, і сімейний лікар став для них справжнім другом і порадником. Я впевнена, що з кожним роком наша медицина розвиватиметься ще більше, а ми, як лікарі, будемо опановувати нові навички та технології, щоб ще більше допомагати людям».
«Сімейна медицина дозволяє бачити пацієнта комплексно. Ми спостерігаємо за всіма системами організму: від серця до шлунка, від шкіри до нервової системи. Це дуже цікаво й надзвичайно корисно для пацієнта. Але для цього потрібні нові знання, і я завжди намагаюся вдосконалюватися: проходжу курси, вивчаю нові методики, опановую роботу з обладнанням. Це робить мене кращим лікарем, а отже — дозволяє краще допомагати моїм пацієнтам».
За словами Оксани, найбільше задоволення в роботі — це довіра пацієнтів.
«Є люди, які приходять до мене після консультації з іншим лікарем, щоб почути мою думку. Це показує, наскільки важливо будувати довірливі відносини з пацієнтами. Ми стаємо для них не просто лікарями, а тими, до кого можна прийти з будь-якою проблемою».