Хірургія, що змінює життя

Працювати з вадами обличчя дітей — щоденна місія дитячого щелепно-лицьового хірурга Олега Голубченка з Києва. За роки кропіткої праці він допоміг багатьом маленьким пацієнтам виправити те, що заважає нормально жити, а також відчувати себе такими ж гарними та впевненими як однолітки.

«Мені подобається хірургія, естетика, реконструкція. Нині я працюю з дитячою щелепно-лицьовою хірургією. Мій напрямок — це вроджені вади обличчя, голови та шиї. Займаюся дітьми з розщепленням губи, піднебіння, з недорозвиненими частинами ділянок обличчя, щелепи, вуха, носа, певні деформації та дефекти. Ми можемо це все виправити», — розповідає Олег Голубченко.

Зазвичай, перша операція відбувається в 4-5 місяців, наступна — ближче до 11 місяців, через рік ще операція. Процес відновлення поступовий.

«Далі — спостереження, корекція, постанова мови, формування верхньої щелепи, пропорції обличчя. Можуть виникнути деформації, адже загоєння у всіх відбувається по-різному, це біологічний процес. Тоді в допомогу долучаються інші лікарі, наприклад, стоматолог», — зазначає лікар.

До лікарні діти можуть повертатися з часом. Коли дорослішають, хочуть зробити додаткові виправлення. Так, лікарі їх часто супроводжують аж до 18 років.

‍

Лікування маленьких пацієнтів та підтримка їхніх батьків

«Ставлення батьків до вад обличчя дітей різне. Для певних, це трагедія, що дитина народжується не така, як у всіх».

Проте, за словами лікаря, більшість батьків свідомі. Вони розуміють, що такі вади лікуються, оперуються, спостерігаються, і що з цим далі можна жити. І в принципі, реабілітація задовільна.

Вади обличчя, знервовані діти, перелякані батьки. В таких умовах працюють щелепно-лицьові хірурги. Доводиться не тільки хірургічно відновлювати, а й надалі спостерігати та підтримувати.

Маючи в команді психолога, логопеда, ортодонта, отоларинголога, хірурга — лікарі разом намагаються злагоджено допомогти пацієнту та підтримати батьків. Радять, як готуватися до операції, та як доглядати дитину після її проведення.

‍

Адекватне та критичне ставлення до роботи

Проблеми виникають, коли батьки пізно звертаються. Знаючи про ваду, вони тягнуть час з різних причин — бояться, думають, що стане краще, жаліють дитину.

«У таких випадках я не знаю, як себе правильно поводити. Мені дитину шкода, я розумію, що вона прийшла на лікування, але батькам треба бути більш свідомими. Виявивши ваду, одразу починати процес аналізу та далі звертатися до лікарів», — зазначає Олег.

Робота викликає багато емоцій. Часом сумних, а часом - емоцій радості. Але до кожної емоції, до кожного випадку потрібно проявляти адекватне та критичне ставлення.

«Зазвичай, коли відбулася операція, і пацієнти приходять на повторні огляди, я задоволений результатами роботи. Я спокійний. Бачу усміхнену дитину, батькам подобається. Стає радісно. Інколи навіть виникає думка, а це точно я робив, чи не я? Дуже крута робота», — розповідає лікар.

‍

‍

Виявлення вад на ранніх стадіях та позитивні наслідки

«Коли батьки приходять на етапі вагітності — це говорить про їхнє усвідомлення. І це дуже добре. Лікарі УЗД-діагностики роблять скринінги, і на дев’ятому тижні вже можна виявити ваду обличчя внутрішньоутробно. І від цього можна розуміти, яка це вада, що з нею робити, як готуватися до неї», — розповідає лікар.

Деформація і вигляд дитини — це лише зовнішня ознака, але є потреба життєво необхідного виправлення вад, бо, якщо мова про немовля, то дитина, наприклад, не може нормально їсти.

«Часто батьки приходять на консультацію вже підготовленими. Спеціальний пластир купили, деформацію стримувати, спеціальні гачки приносять, радяться, як краще годувати. Це мене мотивує, адже далі такі батьки будуть слідкувати, вони будуть робити все залежне від них, і перед операцією, і після неї».

Від усвідомлення батьків залежить, чи будуть вони дотримуватися рекомендацій, а від цього, як потім будуть загоюватися рани.

Задля забезпечення позитивних результатів важливо виявляти вади на ранніх стадіях та завжди проводити інформаційну роботу з батьками.