Екстрена медична допомога — це швидкість, точність і відданість. Коли кожна секунда має значення, на місце прибувають ті, хто готовий діяти за будь-яких умов. Для Віталія Ігнатчука, старшого фельдшера з села Іванків, робота — це покликання, яке стало справою всього життя.
«Коли я почав працювати на швидкій, окрім бажання допомагати, поруч вирували адреналін та швидкість ухвалення рішень. Усе це захопило мене», — згадує Віталій.
«Раніше швидка була майже як таксі, але тепер усе змінилося. У кожній машині є дефібрилятори, електрокардіографи та інше необхідне обладнання. Ми працюємо у зв’язці з диспетчером, який одразу координує нас до потрібної лікарні. Це економить час, а час, як відомо, рятує життя».
Найважливіше в роботі Віталія — це бачити результат допомоги, яку він надає.
«Немає нічого кращого, ніж відчуття, що ти зробив щось важливе. Коли бачиш, як людині стає краще після твоїх дій, коли біль вщухає або ти врятував чиєсь життя — це безцінно. Саме це надихає мене продовжувати працювати, навіть у найскладніших умовах», — ділиться старший фельдшер.
Робота швидкої завжди була екстремальною, але війна ще більше внесла коректив.
«Ми працюємо за тими ж принципами, але додалася бригада медицини катастроф, що підвищило нашу ефективність. Зараз ми виїжджаємо лише на екстрені випадки: кровотечі, ДТП, інсульти. Усі виклики координує диспетчерський центр, який значно спрощує процес. Люди стали більше дбати про себе, але ми завжди готові прийти на допомогу».
Для Віталія найцінніше — це вдячність, яку він відчуває від своїх пацієнтів.
«Ти розумієш, що навіть у найскладніших умовах твоя робота не була марною. Це не тільки вдячність, це знак того, що ти дійсно змінив чиєсь життя на краще, подекуди врятував», — підсумовує старший фельдшер.